Поки наш проект поступово розгортає свою діяльність, виходячи з фази облаштування та організаційного хаосу, хотіла б розповісти про перші напрацювання і поділитись інсайдом, що може бути корисним для наших акторів аграрного ринку.


Про потреби
Незважаючи на те, що наш сайт та фізичний центр підтримки експорту до ЄС (експортний хелпдеск) ще в розробці, запити від українських та німецьких компаній надходять регулярно через інші канали. Аналізуючи ці запити, можна виділити на сьогоднішній день такі ТОП-3 потреби в двосторонній аграрній співпраці:
1. Безумовне перше місце – це пошук партнерів. Тобто класична B2B інформація. З боку Німеччини такі запити стосуються особливо потенційних виробників та постачальників органічної продукції (рослинної) та меду. Основні вимоги: надійність, адекватність і порядність. Але не тільки. Лабораторії контролю якості шукають партнерів (партнери, найдіться), закупники шукають різну продукцію, компанії з впровадження технологій в області біогазу або застосування силосу шукають партнерів. Але: вимоги див. вище. З української сторони наші фермери також часто шукають партнерів у ФРН, щоб бути якомога ближче до кінцевого споживача. Тут, нажаль, доводиться починати розмову з азів: а чи готове ваше підприємство до експорту взагалі, а які у вас стандарти вже впроваджені і т.і. Бо часто-густо середні та малі виробники мають викривлене уявлення про сам процес виходу на зовнішній ринок.
2. Інформація про процеси сертифікації: що потрібно, а що ні, як не зробити і скільки це коштує. Навіть в більш широкому сенсі, інформація щодо покрокового виходу на ринок ЄС: де подивитись код свого товару, за яким стандартом сертифікувати своє виробництво і т.і. Тому я дуже рада, що наше Міністерство аграрної політики та продовольства запускає серію семінарів по системі HACCP в регіонах. Це дуже важливий крок.
3. Інформація Європейської Комісії та інших європейських органів управління щодо різних аспектів аграрної торгівлі і взагалі функціонування аграрних ринків українською мовою. Звичайно, моя апеляція щодо компаній шукати для експортних операцій молодих спеціалістів з англійською мовою залишається в силі. Але я прекрасно усвідомлюю, що в короткостроковій перспективі нам дійсно потрібно більше перекладів доступних джерел з різних моментів регулювання імпорту в ЄС і не тільки. Нам потрібно робити доступними ті основи, якими користується весь світ в харчовій галузі.


Про можливості
В рамках базового дослідження для нашого проекту нашими партнерами було проведено не лише аналіз ринку, але й були проведені інтерв’ю по регіонах країни з метою отримати якомога повнішу інформацію щодо нашого експортного потенціалу з фокусом на країни ЄС. Респондентами опитування стали різні спеціалісти аграрного сектору з майже усіх регіонів України: представники обласних управлінь сільського господарства, регіональних ТПП чи певних інформаційних агенцій.
Перший цікавий висновок з цього дослідження: більшість респондентів розуміє важливість розвитку виробництва нішевих культур в Україні. До таких нішевих культур та продуктів, які мають найбільший експортний потенціал в ЄС відповідно до результатів ринкового аналізу, ми відносимо:
- Фрукти і овочі, а також продукти їх переробки (наприклад, дитячі пюре на овочевій базі);
- Ягоди;
- Органічні та біо-культури і продукти з них (не лише кукурудза чи інші трендові зернові, а саме нішеві конопля чи льон);
- Так звані «здорові» продукти: насіння льону, висівки, пластівці т.і.;
- Горіхи;
- Бобові культури.
Тут я хотіла б особливо відмітити, що важливість цих нішевих культур зумовлена не лише високим експортним потенціалом, але й тим, що нам потрібно повертатись до нормальних сівозмін, щоб не втратити наш найцінніший капітал – родючу землю. Окрім того, такі нішеві культури є дуже привабливими саме для середніх та малих виробників і вимагають відносно невисоких інвестицій. При цьому вузькими місцями при їх вирощуванні є брак спеціалістів (агрономів з вирощування коноплі чи технологів з переробки), важливість дотримання технологій вирощування, відсутність серйозних внутрішніх ринків для деяких видів продукції через бідність населення і низьку покупну спроможність (тобто підвищений ризик покладання лише на експорт) та потреба в чіткій логістиці. Ну і ще однією серйозною перепоною розвитку даного сегменту є, на моє переконання, відсутність розуміння необхідності йти у напрямку створення хабів з виробництва-переробки-зберігання продукції. Це показало і наше дослідження: мало хто з респондентів опитування згадав про важливість створення таких кластерів (наприклад, на кооперативній основі) в регіонах. Саме це дасть можливість створювати додаткову вартість в країні і поступово формувати себе як експортера готового продовольства, а не сировини (плюс, створювати робочі місця і сприяти розвитку сільських територій)
При цьому, маю зазначити, переважна більшість наших респондентів в регіонах висловила переконання у тому, що нішеві продукти мають великий потенціал в майбутньому, але для цього мають працювати декілька факторів, такі як кооперація малих і середніх виробників з метою формування товарних партій, систематична підтримка держави та розвиток внутрішнього ринку (а значить, підвищення покупної спроможності населення).
Потішив той факт, що респонденти стримано згадували про підтримку держави: тобто приходить розуміння, що сподіватись не те, що хтось зробить левову частку роботи, принесе, інвестує, приведе за руку до покупця, відступає. Від держави все більш вимагають не заважати і системно підтримувати в інформації та наданні стабільних рамкових умов хоча б на середньострокову перспективу.


Що далі
А далі – потрібно працювати всім разом над тим, щоб розмови про наш неймовірний потенціал в аграрній та харчовій галузі втілились у реальність. Нам, як проекту – через розповсюдження та переклад необхідної інформації та консультування наших підприємств. Державі – через формування системної підтримки сектору без постійного втручання ad hoc і без корупційних схем. Виробникам – через важку і не дуже приємну зміну менталітету, самовиховання та навчання у більш успішних, а ще – через кооперацію.
Ну і всім разом – через формування позитивного іміджу made in Ukraine, через готовність до жорсткої (і не завжди чесної) конкуренції та кропітку працю із завоювання нових ринків (або їх створення).

 

Ольга Трофімцева, керівник проекту

Загрузка... .